Диктатор Росії Володимир Путін нещодавно висловився щодо необхідності створення так званої «буферної зони», що вже було предметом його заяв раніше. Проте, коли мовиться про її утворення, з’являється безліч запитань: де саме вона буде створена? Чи варто очікувати її на території Росії або ж в Україні? Якої довжини вона має бути?
Наприклад, Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров зазначав, що «буферна зона» повинна мати ширину 200 кілометрів. Серед варіантів, ймовірніше за все, розглядається зворотна експансія в Україну, і в Кремлі, по суті, мріють про демілітаризовану зону, що простягнеться до самого Києва, включаючи його в цю зону.
Отже, вся ця ситуація виглядає як повна нісенітниця. Це лише спроба, за підтримки, зокрема, США, легітимізувати захоплені території.
Спрощено кажучи, все, що Росія не змогла захопити за останні роки, Путін намагається оформити як «буферну зону».
Крім того, не можна не згадати, що нещодавно Путін відвідав Курськ, де губернатор розповідав йому про наміри зробити Суми частиною Російської Федерації. Це дає підстави для цікавих висновків: з одного боку, росіяни знову порушили тему про демілітаризацію, а з іншого – відкрито планують захоплення нових українських територій.
Насправді, російська сторона не має наміру зупинятися, і не планує припиняти свою так звану спеціальну військову операцію. Вони не прагнуть до жодних угод про перемир’я, адже, як нещодавно зазначив президент США Дональд Трамп, росіяни почуваються переможцями.
Мене, як і багатьох інших, дивує реакція наших союзників у США. Я дійсно не можу повірити, що вони не усвідомлюють, що відбувається. І постає питання: чому вони роблять вигляд, що не розуміють, навіщо грають в дурня? Тут усе очевидно…
Якщо поглянути на риторику Гітлера в 39-му, 40-му та навіть у 41-му роках, напередодні та під час Другої світової війни, то можна помітити, що Путін багато в чому повторює його висловлювання.
Зокрема, щодо прагнення до миру. Гітлер у свій час вважав себе одним з найбільших «миротворців» у Європі, регулярно «прагнучи» миру та «борючись за нього» всіма можливими способами. Путін йде тим же шляхом.
Тому інколи хочеться порадити нашим американським друзям: після того, як заслухають Путіна, переглянути архівні записи виступів Гітлера та зіставити риторику. Це може їх дуже здивувати…
Які ж причини того, чому російський лідер підняв тему «буферної зони» саме зараз? Тут немає жодних складних стратегій. Путін зазнає тиску і усвідомлює, що в будь-який момент тиск з боку Сполучених Штатів може посилитися. Наступним кроком, ймовірно, стануть нові санкції. Щоб уникнути цього, Путін вдається до маніпуляцій та обману, мовляв, він дуже хоче миру, але пропонує зробити це саме так – і тільки так. А після цього веде мову про спосіб, який не має реальної можливості для реалізації.
Матеріали, розміщені в розділі «Думки», не завжди відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Більше про нашу редакційну політику можна дізнатися за посиланням.
